Вулиця на честь героя

Чи не задумувалися ви чому обидва тоталітарні режими: нацистський і комуністичний, одне з першого, що робили на захопленій території – це змінювали вивіски та перейменовували вулиці. Їхні пропагандисти чудово розуміли значення ментального маркування простору, та як це впливає на людей, що в ньому проживають, на їх само ідентифікацію та формування світогляду. Україна за 24 роки так і не спромоглася провести декомунізацію. Ми досі живемо серед радянських ідолів,оточені комуністичною символікою і що найгірше ми не відчуваємо жодного когнітивного дисонансу жити на вулицях названих на честь катів наших предків. Наразі кияни, проголосувавши на сайті http://projects.kievcity.gov.ua/projects/view.php?P=101 можуть посприяти перейменуванню вулиці Картвелішвілі (названої на честь радянського партійного діяча і державника) на честь борця за незалежність України Володимира Покотило.

Володимир_Покотило

Володимир Покотило народився 25 жовтня 1922 року на хуторі Кірчик поблизу Пашківки Бишівського району Київської області. Його батько Кіндрат був радником отамана Опанаса Голубенка, загін якого боровся з більшовиками на кордоні Київської та Житомирської областей. Під час Голодомору 1933 року в 11-річному віці боровся з людожерами та здійснив втечу з катівні НКВС на вул. Володимирській, 15 у місті Києві. У 1938 році прийнятий до СВУ, а з 1940 член ОУН (р). З 1941 по 1943 рр. — організатор оунівських боївок у Бишівському, Фастівському та Бородянському районах, а також конспіративних квартир у Києві та передмісті для похідних груп ОУН (р). Влітку 1943 року був засланий ОУН (р) до радянських партизанів, але був викритий та засуджений до розстрілу, звідки йому вдалося втекти. З 1943 по 1945 рр. служив в оунівських боївках на Львівщині. З 1945 року провідник юнацтва ОУН (р) в одному з районів Львова. У 1944 році увійшов у довіру до власівців та перевів цілий власівський гарнізон Нового Яричева Львівської області Кам’янка-Буського району до лав УПА, а більше сотні озброєних вояків. 1946 року посланий Проводом відновлювати ОУН (р) на Київщині, де був обласним провідником ОУН (р) в 1946–1948 роках. 1948 року схоплений енкеведистами. П’ять років камер-одиночок, у яких чекав на смертну кару. Два роки чекав розстрілу у Київській тюрмі на Рози Люксембург (нинішня Липська), потім Московська тюрма Красна Прєсня, далі табори у Казахстані: Джезказган, Караганда, Екібастуз, Долинка, Спасск, Кенгір. У повстанні у Кенгірі брав активну участь. У 1956–1961 рр. поневірявся у Тайшеті, разам з іншими провідниками. Це Дужий, Сорока, Володимир Горбовий, Йосип Сліпий — митрополит Галицький УГКЦ 1944–1984 років. Звільнився у 1961 році. Повернувся до України і прописався у Київській області. Помер Володимир Покотило 7 вересня 2013 року. Поховали його 9 вересня у селі Яблунівка на Київщині.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *